Короткий звіт про дослідження: «Стан міського житлово-комунального господарства в Україні та перспективи його реформування очима громадян (жовтень)»

Дослідження на тему «Стан міського житлово-комунального господарства в Україні та перспективи його реформування очима громадян» було проведене в період з 29 вересня по 11 жовтня 2009 року (польовий етап - з 29 вересня по 6 жовтня) Центром соціальних технологій «Соціополіс» на замовлення Агентства моделювання ситуацій.

Об'єкт дослідження - фізичні особи - власники міських помешкань, в яких вони проживають і прописані.
Предмет дослідження - оцінка міськими жителями загального стану ЖКГ, якості послуг в даній сфері, економічних та політичних перспектив реформи житлово-кому­наль­ного господарства.
Мета дослідження - визначення громадського запиту на реформування міського житлово-комунального господарства, ставлення населення до деяких економічних та полі­тичних аспектів реформи ЖКГ.
Завдання дослідження:

  1.  З'ясувати ставлення користувачів послуг ЖКГ до їх якості, до актуальних проблем ЖКГ та шляхів їх вирішення
  2. Визначити готовність власників помешкань до встановлення систем автономного опалення. Виділити групи власників, які є найбільш і найменш схильними до такого кроку.
  3. Вивчити підтримку реформи ЖКГ серед різних груп користувачів і квартирних влас­ників.
  4. Оцінити політичні перспективи партій та кандидатів, які позиціонують себе як при­біч­ників першочергового реформування ЖКГ.

Метод збору інформації

Як метод збору первинної соціологічної інформації нами було застосоване вуличне опитування в ході інтерв'ю face-to-face в містах України. Даний метод підвищив доступність об'єкту дослідження та надійність інформації на етапі збору, оскільки респонденти почу­валися більш невимушено, ніж у власному помешканні. Пробне поквартирне опитування в декількох містах показало, що частка відмов коливається від 20 до 40%.

Вибірковий відбір (загальний розрахунковий обсяг вибірки 2400 одиниць) проводився на трьох рівнях:

  1. На першому територія України була поділена на 5 макрорегіонів та м. Київ (див. таблицю 1).
  2. На другому етапі бригадири інтерн'юерів обирали в кожному з населених пунктів, що ввійшли до вибірки, не менше 3 точок для опитування, щоб репрезентувати територіально специфіку того чи іншого населеного пункту. Наприклад, в місті визначено три точки опитування: в центральній частині; в районі престижної забудови; в типовому «спальному» районі.
  3. На третьому етапі інтерв'юери відбирали конкретних респондентів. Відбір здійснювався згідно з квотним планом рекомендаційного характеру за статтю та віком, що був складений нами на підставі даних державної статистики (станом на 1.01.2008 р.). При цьому допускалося відхилення від плану, особливо у вікових групах 18-29 р. та старше 60 років. Це зумовлено невизначеністю демографічних параметрів об'єкта дослідження й відносно низькою компетентністю представників першої з вказаних вікових груп у питаннях ЖКГ. Інтерв'юери здійснювали остаточний відбір респондентів за допомогою питання «Чи проживаєте Ви у власній квартирі/будинку, тобто чи є Ви власником (власницею) чи одним зі співвласників приміщення, в якому Ви проживаєте?»


ДИНАМІКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПРОТЯГОМ ЧЕРВНЯ-ЖОВТНЯ 2009 РОКУ

  • Невдоволених якістю житлово-комунальних послуг було 69,1%, стало 70,2%. Причому серед людей у віці 18-29 років незадоволення зросло на 5,3%, серед респондентів у віці 30-39 років на 3,2%
  • На 5,4% зросла питома вага невдоволення занадто високими тарифами, зате на 5,2% знизилась кількість незадоволених станом дворів і під'їздів. При цьому в містах з населенням до 499 тис. осіб значно зросло занепокоєння щодо перебоїв з опаленням. В містах з населенням 51-100 тис. зросла актуальність такої проблеми як невідповідність між якістю послуг ЖКГ та їх вартістю. Проблема занадто високих тарифів актуалізувалась в Східному та Центральному регіоні; невідповідності між тарифами та якістю послуг - в Центральному та Південному регіоні; перебоїв з водопостачанням і водовідведенням - в Центральному регіоні; натомість серед киян на 16% зросла частка тих, хто вважає, що всі проблеми однаково актуальні. В зв'язку з цим надзвичайно сильно зросла частка прихильників радикальної реформи ЖКГ в столиці - на 20,5%. На 7% зріс "радикалізм" мешканців Центрального регіону. В Східному регіоні настрої на підтримку реформи також посилились.
  • Дещо зросла занепокоєність громадян можливими результатами реформи ЖКГ
  • В стагнації реформ галузі громадяни стали більше звинувачувати владу в цілому та працівників ЖКГ на місцях, менше - мерів і голів обласних/районних державних адміністрацій
  • На 6,4% зросла частка опитаних, які більш-менш регулярно розраховуються за житлово-комунальні послуги
  • На 3,5% знизилась частка неготових сплачувати за послуги ЖКГ за підвищеними тарифами. При цьому серед тих, хто сплачує за послуги нерегулярно несприйняття нових тарифів навпаки зросло. Поляризація населення за цією ознакою посилюється.
  • У всіх регіонах крім Півдня та Заходу суттєво збільшилось невдоволення діями місцевої влади з реформування ЖКГ. Особливо це помітно в Києві (зростання негативу на 14,7%) та Центральному регіоні (14,2%)
  • В смт і малих містечках підвищився рівень задоволення діями як центральної, так і місцевої влади з реформування ЖКГ. У містах з населенням 51-250 тис. осіб він навпаки різко знизився (на 10-50%)
  • Задоволення реформістськими зусиллями центральної влади зросло в Києві (на 7,5%), Південному і Західному регіонах (на 15,5% і 7,7% відповідно), знизилось в Центральному регіоні (на 13,3%). Натомість погіршилось ставлення до дій місцевої влади в Києві (на 14,7%) та Центральному регіоні (на 14,2%). У Південному та Західному регіоні лояльність до місцевої влади навпаки суттєво зросла.
  • В Східному та Північному регіоні дисципліна платників за послуги ЖКГ зросла, а в Києві та Центральному регіоні навпаки зменшилась. Готовність платити за підвищеними тарифами збільшилась у респондентів з смт, міст з населенням 101-250 тис. осіб, міст з населенням 500 тис. осіб і більше. Зменшилась вона в містах з населенням до 100 тис. та 250-499 тис. осіб.
  • Частка респондентів, які хочуть перейти на автономні системи опалення зменшилась на 4,6%, особливо знизилась вона серед опитаних 40-49 років, які як раз і демонстрували найвищий запит на встановлення АСО (серед них частка бажаючих встановити АСО зменшилась більше ніж на 20%). В Києві тепер майже відсутній попит на встановлення АСО, адже він знизився в порівнянні з червнем на 78,3%. Проте в Центральному і Західному регіоні попит зріс приблизно на 20%.
  • Населення об'єктивно оцінює перебіг економічних процесів, тому на 6% зросла частка тих, хто готовий заплатити за встановлення АСО більше 6000 грн. Найбільший зріст прийнятної вартості АСО спостерігається в категорії респондентів з особистим доходом до 500 грн. (35,3%) - це, мабуть, утриманці, та 5001-7500 грн. (ріст на 45,8%). Серед респондентів з середнім рівнем доходу 1001-2500 грн. також спостерігається збільшення прийнятної для них ціни на встановлення АСО. Водночас в групі найбільш платоспроможного попиту з доходом 3501-5000 грн. відбулось значне зниження прийнятної ціни на 32,3% (недоступність кредитів). Кредитивання підвищує попит тільки тих категорій респондентів, які і без того ладні платити за АСО більше ніж інші. Це групи опитаних з доходом менше 500 грн. на місяць і 5001-7500 грн.
  • Опитані тепер вважають окупованість АСО за 1 рік після встановлення більш прийнятною, ніж у червні.
  • Електоральні перспективи політичного проекту,побудованого навколо вирішення проблем ЖКГ дещо погіршились.

Висновки

Більшість респондентів оцінюють стан житлово-комунального господарства як вкрай незадовільний. Якість послуг низька, а тарифи завеликі. Тому люди не сприймають ідеї подальшого підвищення тарифів. У випадку, якщо політики все ж таки зроблять спробу «вижати» з населення гроші, близько половини респондентів не буде вчасно сплачувати за новими тарифами. Підвищення тарифів не лише призведе до падіння загальної суми зборів, а й підвищить соціальну напругу в суспільстві, обурення проти влади. Заходи, до яких вдаються державні органи в сфері реформування комунального господарства більшість опитаних вважають неефективними. Причому бездіяльність центральної влади викликає більше нарікань, ніж дії місцевої. Респонденти очікують, що становище зміниться, коли в державі почнеться системна реформа житлово-комунального господарства. Невдоволення станом ЖКГ та неадекватністю дій влади постійно зростає. З червня місяця імідж центральних органів влади в порівнянні з місцевими в питанні реформи ЖКГ дещо покращився, головним чином за рахунок розчарування в здатності місцевих керманичів змінити ситуацію на краще. Особливо це стосується м. Києва. Найвищим є запит на реформу на Заході та в Центрі України, серед жителів селищ міського типу та міст з населенням до 100 тис., серед пенсіонерів. Чоловіки середнього віку, які належать до середнього класу і є квартирними власниками, сподіваються більше не на державну реформу, а на приватну ініціативу, зокрема на перехід до користування системами автономного опалення замість теплоцентралі. Саме вони готові сплачувати більші суми за встановлення АСО. Кредитування та розстрочка повинні зробити цю послугу доступною і для менш забезпечених користувачів. Проте в порівнянні з червнем попит на АСО знизився в зв'язку з розгортанням екномічної кризи та зниженням життєвого рівня населення.

Партія, яка буде займатись реформою ЖКГ, матиме в суспільстві значну підтримку, а от Президента люди прагнуть обирати виходячи з більш принципових міркувань. Загалом можна стверджувати, що існуючий стан речей в житлово-комунальному господарстві не задовольняє пересічних громадян і тому потенціал підтримки реформи цієї сфери є достатньо високим.

Зараз як ніколи гостро українці відчувають, що єдина можливість виходу з кризи - це відновлення промислового потенціалу України та відродження сільского господарства. Водночас на першому місці у громадян стоїть збільшення зарплат, пенсій і соціальних виплат, що, як сподіваються респонденти, дозволить зупинити чи пом'якшити зниження життєвого рівня українців. І це справді мудра думка народу - бо підвищення соціальних стандартів можливе лише завдяки відновленню промисловості, зростанню ВВП і товарної маси, а також розвитку внутрішнього ринку, забезпеченню населення дешевими та якісними продуктами харчування, які може дати лише сильний, відроджений з попелу агропромисловий комплекс.